Коліївщина
Цими червневими днями далекого 1768 року Україна горіла у вогні одного з найгрізніших повстань – Коліївщини. Очолив це повстання послушник Мотронинського монастиря, запорожець Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став сотник уманської надвірної міліції Іван Гонта.
На ту пору територія України була вже давно поділена між Польщею і Московією згідно з умовами «Вічного миру», укладеного в 1686 році. Причинами Коліївщини були безпросвітна панщина й натиск католицького та уніатського духовенства на православну церкву, впарі зі зловживаннями розквартированих по Україні військ. Гайдамаччина — явище надзвичайно недооцінене в історії України, в історіографії і в політиці. Насправді — це одна з перших у Європі національних революцій, яка була прообразом інших європейських революцій, які сформували сучасний політичний ландшафт Європи і ландшафт національних держав.
Гайдамакам вдарили у спину не тільки поляки-конфедерати, а й так званий «русскій брат», який дуже підступно взяв у полон гайдамаків, тому це все перетворилося у таку різанину, у бунт, повстання, які вже не мали позитивних цілей. А ціллю було знищення якомога більше ворогів, бо всі розуміли, що боротьба ця приречена. Адже гайдамаки розуміли, що треба пронести зерно національно-визвольної і соціальної боротьби майбутнім поколінням.
Остаточно Коліївщина була придушена лише навесні 1769 року і ще довго снилася в страшних снах польським магнатам та шляхті.
Пам’ять про борців за волю, в реаліях ХVІІІ століття, в умовах вкрай важкого національно-релігійного пригноблення Польщею, існує досі, бо вони були революціонерами, які мали дуже чітке бачення побудови справедливого і заможного суспільства на своїй землі.
Колективний акаунт. Редакція сайту usi-news.info