Українська Суспільна Ініціатива

Віднині РФ платить данину не тільки Чечні, а й Німеччині

Віднині РФ платить данину не тільки Чечні, а й Німеччині

Просування газопровідної та політичної експансії РФ у Європі збільшує потоки грошей, які йдуть з Москви в економіку самої потужної держави ЄС, Німеччини. Потік почав рости в 2018-19 роки, коли найбільша німецька нафтогазовидобувна компанія Wintershall DEA на 49% стала російською. Цього 2020 року, російська фінансова інвазія спіткала найбільшу німецьку мережу супермаркетів Metro AG. Її купівля проявила деталі, досить важливі для українців – купівлю Metro росіяни демонстративно провернули на гроші, які було отримано ними в Україні. А партнером по купівлі взяли одного з олігархів Чехії, який мав міцний зв'язок з колишніми українськими урядовцями.

Із 28 травня постачання природного газу з РФ суходолом в Польщу та Німеччину через Білорусію зведені до нуля — на досить довгий час газопровід «Я3Е Ямал-Західна Європа» втратив свою актуальність. Він може відновити роботу на повну потужність тільки тоді, коли Польща та РФ домовляться по транзитних тарифах і Варшава наполягає на їх збільшенні. Коли це станеться невідомо, бо уряд Польщі не поспішає. Для зменшення ролі РФ на ринку він планує побудувати до 2021 року газопровід з Норвегії, Baltic Pipe. Зараз Польща максимально завантажує свій LNG-термінал ресурсами США та країн Близького Сходу, розраховуючи, серед іншого, не тільки задовольняти свої потреби, а й збільшувати постачання газу з Польщі до України. Зараз такі плани пов’язані з потенціалом американської компанії Louisiana Natural Gas Exports, Inc. У 2016-19 роки урядовці з Києва просували до розвитку імпорту газу з Польщі інших фігурантів. Їх двоє, це український дилер французької корпорації Engie SA, компанія «Енергетичні Ресурси України», та оператор її імпорту, швейцарська компанія Trafigura SA, яка тісно пов'язана з ринком РФ, та критично залежна від нього. Однак, Польща рішуче налаштована зменшувати імпорт російського газу з Білорусі та транзит до Німеччини, бо німецько-російські ігри полякам вже вкрай набридли.

20 травня, напередодні нинішнього зменшення імпорту газу через Польщу та Білорусь, Німеччина підготувала удар по Варшаві. Державний регулятор Німеччини обмежив дію антимонопольних законів ЄС для альтернативи газопроводу Я3Е — давно працюючого газопроводу «Північний Потік-1 (ПП-1)». Він отримав привілеї. Віднині (точніше заднім числом, з 19 грудня 2019 року) та до 2029 року, цей газопровід, всупереч директивам ЄС, має право розподіляти 100% ресурсів свого газу тільки між акціонерами. Це гарантує акціонерам монопольні надприбутки. Акціонерами є великі європейські корпорації, по долі внеску це Engie, OMV, Shell, Uniper та Wintershall. Щоб запобігти ризику санкцій з боку США за співпрацю з РФ, вони оформлені як фінансові партнери, а не співзасновники консорціуму.

Якщо в старого «Північного Потоку» є пільги, новому нічого не загрожує

Надаючи привілеї цьому активно працюючому російсько-європейському газопроводу, німецька влада використала як аргумент те, що газопровід ПП-1 був введений в дію давно. Ще до того, як були прийняті директиви ЄС та почалися міжнародні санкції проти РФ під тиском розширення санкцій США. Рятуючи ПП-1 такою залізною аргументацією, Німеччина зробила певний політичний маневр. Вона у своєму рішенні від 20 травня надала привілеї «строму» газопроводу ПП-1, та не надала привілеїв від європейського законодавства для іншого — ще не добудованого, але досить перспективного “Північний Потік-2”, ПП2. По директиві ЄС, він має продавати по 50% своїх ресурсів серед акціонерів та на вільному ринку. На фоні падіння світових цін така європейська норма загрожує зробити газопровід збитковим. Але ж, проекти ПП-1 та ППА-2 мають майже тотожній склад європейських партнерів, себто акціонерів. Це означає, що отримуючи від нині гарантовані урядом Німеччини монопольні надприбутки у проекті ПП-1, акціонери спокійно можуть балансувати менш прибуткову роботу ПП-2.

Віднині РФ платить данину не тільки Чечні, а й Німеччині

Травневі рішення уряду Німеччини були очікувані — у Берліні продовжили вагатися та викручуватися між двома процесами: між відвертою євро-американською конфронтацією і задурюванням голови Вашингтону. Викручуватись є чому. США неодноразово і на високому рівні попереджали Німеччину, щоб та під загрозою американських санкцій взагалі згорнула проекти ПП-1 та ПП-2. Бо ці проекти дають РФ можливість отримувати у Європі величезні кошти для проведення агресивної російської військової політики відносно сусідніх країн. При цьому, балансувати дзеркальними силами російські військові дії по периметру поки що існуючих російських кордонів, це досить дороге задоволення. Платити за нього приходиться не платникам податків Німеччини чи інших країн ЄС, а саме військовому бюджету США, бо саме він несе основний тягар оборонних витрат країн НАТО. Виходить, як у прислів’ї “негри воюють, а європейські шерифи відпочивають”, причому часто відпочивають на російських грошах. Подібний стан справ категорично не влаштовує не тільки адміністрацію Дональда Трампа, а досить багато американців.

Для німецьких можновладців, здавалося б, є очевидне правильне рішення — заблоковувати проекти ПП-1 та ПП-2, ущільнювати євроатлантичну солідарність, а далі, обґрунтовано вимагати від США поглиблення економічної та торгової кооперації. Але відбувається дещо по іншому.

Тінь Кобзона і Лужкова над українською прослушкою

Витоки німецьких рішень потрібно шукати серед моря російських грошей, яке бурхливими потоками переливається в економіку Німеччини без всяких пересторіг чи невдоволення місцевої влади стосовно походження коштів. Мабуть в потоках грошей все дійсно чисто. Один з таких потоків інвестицій цього року показав володар корпорації ”Система” Володимир Євтушенков. Це друг колишніх фаворитів Москви Юрія Лужкова та Йосифа Кобзона, а нині один з наймогутніших російський покровителів Віктора Януковича. В часи його правління в Україні, Євтушенков через голландську MTC Holland BV володів оператором мобільного зв'язку Vodafone Ukraine, орендував аграрні латифундії, розпоряджався донецьким заводом “Точмаш” та багато чим іншим. В пізніші роки, коли росіянам на українському напрямку стало геть непереливки, Євтушенков потрапив під пресинг одного з угрупувань Кремля та навіть трохи посидів у російській в'язниці за спробу неправомірної приватизації нафтової компанії “Башнефть”.

Після виходу з в’язниці та тривалої адаптації, Євтушенков взявся відновлювати довіру. Протягом 2014-19 років, попри російську агресію, його Vodafone Ukraine не зазнала жодних утисків чи санкцій від тодішньої української влади (формально Євтушенков фігурує в списках санкцій РНБО, але це не заважало йому спокійно продати свою українську мережу мобільного зв’язку ).

Влітку 2019 року, Євтушенков схвалив угоду про продаж цієї компанії таким штибом, який мав сподобатися Кремлю. Новим власником російської прослушки, вибачте, компанії обслуговування українських телефонних абонентів, став азербайджанський телеком-оператор Bakcell холдингу Nexsol Насіба Гасанова, видатного представника общини гірських євреїв міста Москва. Офіційно, про угоду купівлі-продажу MTC Holland BV, тобто Vodafone Ukraine, пресі було повідомлено 12 грудня 2019 року — в день офіційного візиту президента України Володимира Зеленського в столицю Азербайджану Баку. Вартість продажу була названа у сумі $734 млн. Можна припустити, що саме стільки коштів вкачали українські споживачі в послуги російського телефонного оператора, який успішно і без наказано їх прослуховував всі 6 років в Україні попри російську військову агресію.

Судячи з усього, витратити виручені від продажу Vodafone Ukraine гроші Євтушенков вирішив з московським задором і чекістським вогником. Через 2 місяці після вказаних подій, 22 лютого 2020 року, — як раз коли влада Німеччини почала остаточно визначати свою політику відносно російських газопроводів — компанії Євтушенкова офіційно заявили про входження в капітал найбільшої німецької торгівельної компанії Metro AG. Увійшовши в капітал цієї компанії, російський інвестор купив у свою власність її дочірню мережу з 276 супермаркетів Real по всій Німеччині. Вартість купівлі акцій цієї компанії державна агенція теленовин DW оцінила у 300-500 млн евро. По валютному курсу на той час, ця сума майже співпадає з $734 млн., які Євтушенкову владося виручити в Україні за Vodafone Ukraine. Купівлю пакета акцій провідної німецької торгівельної мережі здійснював німецько-російський консорціум з двох фірм. Перша, це російська компанія з Люксембургу SCP Sistema Capital Partners Group Євтушенкова. Друга, це брокерська компанія X-Bricks, яка діяла за дорученням невстановлених осіб.

Трохи про «сланцеву загадку» війни на Донбасі

Хто у особі X-Bricks допомагав Євтушенкову влити виручені в Україні кошти в економіку Німеччини — це питання лише припущень місцевої німецької преси і, як звичайно під час заключення великих фінансових угод, їх деталі тільки припущеннями і закінчуються. Основних припущень три. Перша — це дійсно брокери, які взялися купити великий пакет акцій Metro AG разом з Євтушенковим, щоб потім цю частку перепродати комусь і просто заробити. Друга — участь в купівлі брокера, це прихований транш якогось утаємниченого репрезентанта послуг німецьких політиків: тобто прихований бонус за якісь політичні рішення.

Віднині РФ платить данину не тільки Чечні, а й Німеччині

Третя і найпоширеніша версія німецьких медіа — за партнерським Євтушенкову брокером стоїть досить великий міноритарний акціонер Metro AG, один з найбільших олігархів Чехії Даніель Кретінський. Це власник одного з найбільших пресових видань Франції, Le Monde. В Чехії він разом із державою та іншими акціонерами контролює енергетичну корпорацію CEZ, яка серед іншого, експлуатує атомні реактори російського типу та купує російське ядерне паливо. Чеська енергокомпанія Кретинського EPH Energie, Energeticky a Prumyslovy Holding, має досить міцні позиції у торгівлі газом Словаччини — це чи не єдина країна Європи (разом з Молдовою), яка багато десятирічь поспіль на 100% залежала від послуг транзиту України у справі імпорту російського газу. З 2014 року така якість Словаччини змінилася і зараз ця країна є беззаперечним щорічним лідером імпорту в Україну природного газу російського походження, який поступає в нашу країну по реверсних та своп схемах.

В Словаччині, EPH Energie Кретинського багато років намагається стати акціонером газотранспортних компаній S.P.P. та Eurostream, які оперують словацькою газотранспортною системою. Їхніми основними фундаторами та акціонерами є французька Engie, згадувана вище (найбільший європейський акціонер “Північного Потоку-1 та -2”), та італійська державна нафтогазова корпорація ENI. В Україні компанії Кретинського EPH Energie та Nafta мають досить значний портфель інвестицій у розробку газових родовищ, зокрема — їм належить спецдозвіл на ту ділянку газоносних сланцевих порід Донецько-Дніпровської западини (нафтогазоносної площі ДД3), якою до 2014 року володіла британська Shell.

Як європейські та російські олігархи Кретінський та Євтушенков будуть толерувати свої інтереси у якості двох головних співвласників німецької імперії супермаркетів Metro AG – нікому не відомо, бо інших великих власників у німецькій мережі супермаркетів вже не залишилося, є тільки двоє. Як вони будуть дружити і проти кого, стане ясно лише у майбутньому. Але ясно одне, що в полку російських інвесторів Німеччини відбувається очевидне поповнення.

Тепла компанія

Задовго до приходу одного з найбільш відомих магнатів Москви в вищу лігу німецького істеблішменту, флагманом російських інвестицій довгий час був російський “Газпром”. В останні роки його роль в німецькій економіці дещо скоротилася, бо російська монополія декілька років тому остаточно перевела з Берліну до офшорного кантону Швейцарії Цуг головний офіс своєї головної європейської дочірньої компанії, Gasprom Trading. Німецька столиця тоді позбавилася платника податків на сотні мільйонів євро на рік.

Цілком вірогідно, якщо політики Німеччини стануть більш поступливими перед РФ в площині протистояння між ЄС та США в політиці розвитку газопроводів, тоді податки “Газпрому” можуть повернутися з Швейцарії до німецької столиці. Але цього поки що не відбувається. Зараз флагманами інвестицій РФ в економіку Німеччини є не газові, а нафтові компанії. Це передусім, офшорна корпорація Letter One (L1), яка донедавна, завозила на нафтопереробні заводи Німеччини нафту з Венесуели. Навесні 2019 року, коли L1 об'єднало свою компанію DEA із німецькою BASF Wintershall, преса оцінила 6) вартість такої німецько-російської інвестиції в економіку Німеччини на суму $20млрд.

Ідеологом російської сторони цього об'єднання є уродженець Києва Герман Хан, який у 2000-ні роки керував компанією “ТНК Україна”. Тоді йому вдалося уникнути звинувачень у порушенні російських інвестиційних зобов'язань при приватизації Лисичанського нафтопереробного заводу — зокрема, в частині знищення можливості завантаження продукто- та нафтопроводів з України на Кавказ, а також в частині навмисної зупинки єдиного українського виробництва поліпропілену для упаковки зброї та боєприпасів (нині Україна весь поліпропілен імпортує).

Ще один великий російський інвестор німецької економки, — “Роснефть”. Ця російська компанія, попри українські та американські санкції, якимось дивом до сих пір з кінця 2000-х років продовжує бути власником згаданого Лисичанського НПЗ. Проте, держава і не думає його забирати назад, хоча українські споживачі щороку витрачають більше $4млрд на імпортні нафтопродукти. В Європі, на відміну від України, “Роснефть” заводи з ворожим наміром їх зупинити, не поглинає — вона є акціонером 4-х достатньо успішних німецьких заводів переробки нафти. Вони працюють в містах Карлсруе, Шведт, Нойштадт-на-Дунаї та у баварському Фобурзі.

Таким чином, нові російські та чеські власники німецької торговельної мережі Metro AG, коли інвестували в економіку Німеччини, досить влучно витратили здобуті Євтушенковим в Україні гроші і потрапили в гідну себе кампанію. Де він, можливо, стане першим номером. Зараз очевидно, що «Роснефть» по причині падіння світових цін нафти уповільнила свій розвиток, і не справляється із роллю головного репрезентанта РФ в економіці Германії. В свою чергу «Газпром», як вказувалося, став в прозу шантажу і вивів з Берліну один з головних своїх європейських офісів. Отже, нещодавно виведений з політичної опали Кремля Євтушенков, а згодом і схожі на нього інші російські олігархи, почнуть наводнювати німецький ринок грошима попри карантинний локаут та мораторій на виведення приватних капіталів із РФ. Якщо це треба Кремлю, фінансові угоди будуть й надалі відбуватися, й російські гроші будуть текти в Європу бурхливим потоком.

Про автора:
Читайте інші публікації автора:
Про небезпеку використання українськими посадовцями режиму НС у власних політичних цілях та в інтересах РФ
«Цены на нефть не будут долго держаться на рекордно низких уровнях, это краткосрочное явление.
Проштовхуючи прийняття документів ГА ООН про співпрацю країн світу у боротьбі з гуманітарними проблемами від пандемії, РФ взялася за звичайну для себе
9 травня має відбутися церемонія переведення найвідомішого довгобуду військового кораблебудування Росії – замість «Балтійського заводу&raq
Чим відгукнулось для України зняття з озброєння ОТРК
Саудовские лидеры нефтяного картеля ОРЕС финансировали украинские авиа- и ракетостроительные программы, и РФ не придумали ничего лучше, чем требовать
Газпром защищает традиционные рынки сбыта нефти и газа от амбиций Саудитов
RSS
Ще ніхто не коментував. Будьте першими!
Завантаження...