“Гуманітарна вода” для окупаційних військ Криму
22 квітня в окупований Севастополь від берегів Сирії прибув для ремонту ракетний крейсер Москва — для фарбування та гідроструменевої очистки корпусу цього корабля одому з багатьох севастопольских сухих доків буде потрібно використати десятки мільйонів кубометрів прісної води. Морська вода для технічних цілей судоремонту не використовується, потрібна тільки прісна.
В цей же день окупаційна адміністрація кримського Сімферополя ввела тимчасові обмеження на водопостачання населення. Як заявлено владою, мешканцям найбільшого міста окупованого Криму прийдеться потерпіти всього один тиждень, протягом котрого вони будуть отримувати воду двічі на день. Але в те, що регулярної подачі питної води не буде тільки тиждень населення не вірить, бо з кожним роком ситуація з водопостачанням на півострові стає все гіршою. Протягом січня-березня окупаційна влада іншого українського міста, Севастополя, змінила режим оплати води населенням, готуючи його до подорожчання.
Рахунки за воду які оплачують цивільні мешканці міста на початку весни було виведено з єдиного комунального платежу в окреме платіжне зобов'язання. Перевід жителів Севастополя на окрему форму оплати води означає, що відтепер мешканців міста будуть платити за водопостачання не муніципальним підприємствам, а безпосередньо банку РНКБ. До активів цього державного банку належить державна ГУП РК “Вода Криму”. Банку набагато легше ніж ЖЕКам чи муніципальній владі слідкувати за тим, щоб населення використовувало воду за призначенням — не на “промислові” потреби обслуговування туризму, а суто на власне споживання. Все йде до того, що малі приватні готелі на квартироздавачі будуть отримувати воду по вищих цінах. І якщо в Севастополі цей експеримент пройде вдало, він почне розповсюджуватись по інших частинах Криму.
Статистику реальних обсягів розподілу води влада окупованого півострову ретельно приховує. Це свідчить про новий процес, який почався на півострові — влада РФ готується звернутися до міжнародних організацій з сенсацією про те, що на Крим зненацька обвалилася “гуманітарна катастрофа” з водопостачанням населення. Для того щоб крик Кремля про допомогу до ООН або Папи Римського приніс окупантам найбільш корисний ефект, проблеми з водою можна зробити й навмисно. Головне ж під час цієї кампанії приховати дані про те що 2019 року більше 50% води, спожитої півостровом, було спожито в промисловості.
Найбільші споживачі прісної води — це три великих хімічні комбінати Північного Криму: єдиний в РФ завод-виробник брому, завод титанових білил та содовий завод. Друге місце після них у водоспоживанні окупованого півострову займають судноверфі. Сухі доки Севастополя, Феодосії та Керчі є надзвичайно водовитратними через один з головних профілів свого виробництва: піскоструменеву та іншу гідроочистку корпусів військових кораблів. Він потребує витрат води які є велетенськими у порівнянні з потребами населення. Попри засекреченість параметрів роботи ГУП РК «Вода Криму» відомо, що 2019 року на потреби населення та комунально-побутового сектору Криму відводилося 39% води. Стрімко деградуючий сектор поливних земель у 2018-19 роки забрав всього 6% у порівнянні з 77% відсотками, які фіксувала українська статистика у передокупакційний 2013 рік.
Для розуміння того, що саме владі РФ необхідно приховувати у водяній індустрії Криму, варто більш детально розглянути масштаби проблем півострова з забезпеченням водою. Так, після окупації та зупинення Україною роботи Південно-Кримського каналу, відбір з каналів та накопичувальних водосховищ (включно з артезіанською водою) скоротився в п'ять разів у порівнянні з 2013 роком, — з 1,5 млрд. м³ до 310 млн. м³. В 2015 році водозабір впав до 253,46 млн. м³ і з тих пір зупинився приблизно на незмінному рівні. В цей же час активізація російських військових інтервенцій в Лівії та Сирії призвела до нарощування замовлень послуг із судоремонту які потребують велетенських обсягів прісної води. В той же час, перемогу в Сирії влада РФ у оголошувала вже три рази й буде оголошувати ще. Для Киму це означає, що промисловий попит на воду буде зростати пропорційно обсягам ремонтів військових кораблів.
Ситуація виглядає тупиковою, бо російських нафтовий та вугільний порт Новоросійськ та інші російські порти Чорного моря, а також порти окупованого Азовського моря, не мають докових потужностей, які були б достатні для задоволення ремонтних потреб операцій російського військового флоту в Сирії та Лівії.
Шлях вирішення фатальної для судоверфей Криму проблеми з водою російська влада показала 2 квітня, коли РФ невдало ініціювала прийняття Резолюції ГА ООН “Декларація солідарності ООН перед викликами, утвореними коронавірусом 2019 (COVID-19)”. Україні вдалося загальмувати ухвалення цього документу з тих мотивів, що він є інструментом РФ для відміни санкцій за невиконання раніше підписаних міжнародних угод і окупацію українських територій. Паралельно з підготовкою російського проекту “гуманітарного рішення ГА ООН”, РФ ініціювала давно сплановані нею військово-медичні операції із надання гуманітарної допомоги Італії та США.
Все це робиться для початку тиску на Україну в питанні відновлення водопостачання територій, відібраних у неї військовою силою та попри раніше укладені міжнародні угоди. Поки що всі ці зусилля не принесли успіху. Але Кремль не знає втоми й затято продовжує вправи — минулого тижня сталася чергова недавола спроба проштовхування “гуманітарного рішення ГА ООН”. У разі його прийняття, розповсюдження РФ “загальнолюдських гуманітарнних цінностей” на проблему водопостачання військових верфей Криму може стати простою та суто технічною справою російської дипломатії. Для цього варто буде додати лише останній штрих — шокувати світ темпами розповсюдження коронавірусу Covіd 19 в Криму. Масштаби кримського локалу цієї епідемії зараз ретельно приховуються. І приховуються з тією ж ретельністю, як і статистика реального споживання води цивільними споживачами окупованого Криму та військовими базами і судноверфями на окупованій території.
